мені кажуть що я випадаю із виміру
I.
мені кажуть що я випадаю із виміру
бо не знаю як тут поводитись
як заводити друзів і ворогів
й танцювати на ниточках сенсів
як ховати свій відчай
і здаватись до всього причетним
я не знаю
бо ніхто не навчив
II.
мене дух цілував у розтулені змовчані губи
в сутінковому димі перед сходом нової зорі
і я бачу щоніч
як на віях його запікається кіптява
від лунарних очей що подібні до ліхтарів
і він сам ізсередини так нестримано світиться-світиться
і вібрують навкруг
кожна тінь кожен голос трави
його усмішка схожа
на появу тонкого півмісяця
тільки рідко коли він її відкриває для всіх
в мене є його фото - і я знаю домашню адресу
серед тисяч планет є один непомічений дім
в ньому стіни як вікна
так що видно фігурку білесу
яка лобом торкається скла
й мерехтить наче газ голубим
і я міг би прийти до отих зачарованих вікон
і дивитися в них
й безтілесо пірнати у них
а в цей час на землі хтось заграв би нам зоряну месу
ледь прозорими пальцями на крилі у поснулих птахів
мене дух цілував у розтулені вічністю губи
в сутінковому димі перед сходом нової зорі
так бува лише раз - хтось магічно і сильно полюбить
а ти вийти назустріч так до краю життя й не зумів
