Материнська любов
Від вирви, до вирви, як сонця промінчик,
Ховає від вибухів навіть камінчик,
Там дітки чекають, вони без води,
А орки стріляють і цілять сюди.
Упала матуся, але треба встати,
Вона не боїться того супостата,
Що хоче забрати життя її діток,
Без мами залишити бідних сиріток.
Вони з дитбудинку, його вже немає,
Горить рідне місто, заграва палає,
І мама чужа,та їм вона рідна,
Бо їх вона любить, дбайлива, привітна.
У неї забрала війна найдорожче…
І потай ховає заплакані очі,
Любов материнська не знає межі,
А діти, є діти, свої чи чужі
