"Манить глибина"
Море – мене так манить глибина,
Що там насправді, невідомо.
Це місце дуже загадкове
І дивовижні всі твої місця.
Мені казали, що тебе бояться,
Це смішно, адже я тебе люблю.
І, як дитина, наче у раю,
Я, розчиняючись в тобі, тону.
Мені казали, що у морі страшно,
А я пливу все далі в глибину.
А я забула біль і боротьбу,
Своїх думок самотніх прямоту.
Люблю твоє магнітне сяйво
І дотик легких хвиль прибою.
Хвости дельфінів, що манять з собою,
І вічні зорі в небі над тобою.
Може, я колись була русалкою,
І тому з тих пір я море так люблю.
Може, я колись була морячкою,
Бо забути його більше не змогла.
