Мамині чорнобривці
Чорнобривці цвітуть біля хати,
Ароматом п’янять білий світ,
Їх старенька насіяла мати,
Гріє мамину душу їх цвіт.
А душа у матусі як сонце,
Випромінює море тепла,
Бо вона – як у Всесвіт віконце,
Бо вона як планета мала.
І на тій на планеті прекрасній,
І в великому Всесвіті тім
Дітям маминим тепло та ясно,
Кожен має свій двір і свій дім.
І у кожнім дворі чорнобривці,
Квіти ніжні, як Сонця гінці,
Квіти й діти у мами щасливці,
Бо плекали їх руки оці.
Бо любов їм і ласку давали,
Клопіт весь переймали земний.
Чорнобривці квітками кивали
Сивій мамі вклонялись вони.
