Люблю коли...( з Ельміри Блинової )
Люблю, коли осінній вечір все ж,
ознобом обіймає плечі,
коли довірливий, без меж,
хитнеться вітерець до втечі...
Люблю мить, спокою в сувої,
де розуміння щастя жне:
як ніби нас всього.., так, - двоє
На всій землі . І ми - одне ...
Люблю вночі, суцільно днями,
дивитися зірок очима;
чекаю: що ще... стане з нами
через роки...
Не сплю, як рима .
Люблю мовчання, ніжність.., ще,
коли я вірю - меж життями,
ж бо., вічні ми:
цей вечір.., щем,
коли тебе люблю без тями.
