Літа розгнуздані коні
Темним лісом та полем безкраїм,
Битим шляхом та містом й селом
Літо сонячне знов ступає,
Зігріває усіх нас теплом.
Ронить роси сріблясті світанок,
Ой, яка ж бо навколо краса!
І розгнузданих коней буланих
В лузі літечко та й випаса.
А батіг Петрів лиш для годиться,
Почуватися щоб пастухом.
Коні ж ходять де їм заманеться,
Поодинці й усім табуном.
У них гриви із білих ромашок,
А сіделечка сплетені з трав.
І лунає в душі пісня щастя,
Та, яку соловейко співав.
2015 р.
