Лідер. 9#75
Бажання покрасити волосся в зелений,
І нарешті вже вийти із зони безпеки.
Незважаючи на те, що порожньо в кишені,
Сам собі є щасливий свого ж горла поперек.
Трішки підтоплений, в океані залишений,
Своїми ж матросами на небезпеку.
У соленій тюрьмі на віки ув‘язнений,
Хитається від смутку, ржавіє від спеки.
Бажання рушити новою дорогою,
Шлях прокласти вже не тільки в подумках.
Зустрітися очами зі свою тривогою,
Потягнути її із собою на дно в поцілунках.
Трішки замріяний, ще поки отишений,
Вглядатися в зорову трубу далеко.
Повільно, скрипуче з місця зрушений,
Хитається від смутку, ржавіє від спеки.
Бажання, але кому до того є діло?
Не шукати скарбу, лампи із джином,
Від джину серце давно огрубіло,
А ви самі його прийняли до пантеону.
Трішки наглий і нарваний лідер
Веде за собою, команду у прірву.
Від штормів його, зриває флюгер,
Та чомусь всім довподоби його потрави.
