лава
я лежу на воді
як неживий
мої лоб й рукава у вечірньому золоті
і скрапує з рота
підборіддям біжить
найпекучіша лава
найбезумніша правда
то хто ти є
хто ти
що так вільно сидиш у моїй голові
хто ти
вп'явся очима із найчистішої ртуті
у найпотаємніші кімнати мої
у провини насилу забуті
маленький хлопчик провалився під скло
і бог-формалін його тягне за мокре волосся
зелена луска росте із розбитих колін
і разом із кров'ю
мул на поверхню виносить
то хто ти є
хто ти
тепер чудний і високий
дивишся у колодязь крізь воду із іншого боку
а я лежу на дні
і мені болить
кожен погляд цей -
ярий доторк
я не знаю яким
твоє стане лице
коли ти нахилишся вранці над чаєм
і у танці чаїнок побачиш мій абрис
а ми так схожі з тобою -
то кого ти впізнаєш?
з губ і ясен чиїх
потече за краї
найпекучіша лава
найбезумніша правда?
