Комета
Блукаю стежками, полями, містами.
Ще в грудях болить, ще чути биття.
Не печаль душу свою, сумними думками.
Дивись там комета, це наше життя.
Свій шлях із запалом почне поміж зірок,
між холодним обрієм пронесеться космічним.
Та проріже сяйвом палаючим, кожен свій крок.
І сфери небес покажуться в світлі.
Не згасне й вогонь, що в серцях так палає.
Вдихнувши повітря у груди, ми йдем.
І мрії з часом все ж збуваються.
Ось проблиск світла бачу, твоїх карих очей.
