Хтось казку бачить
Хустка зелена, блакитні квіти,
Там біля річки хтось її кинув.
Може то килим з трави-барвінку
М"який та ніжний лежить у лісі.
В широкім лузі між осокою
Та й незабудка росте висока.
Крихітна квітка - неба краплинка,
Сяє, мов зірка там біля вільхи,
Що свої ноги все життя мочить,
Любить вологу та дощу хоче.
І дика м"ята там недалечко
Так дивно пахне,тривожить серце.
Хтось казку бачить, природи диво,
Інший байдуже проходить мимо.
2018 р.