Хресна Дорога Марії
12 стація
Ісус помирає на хресті
Хреста підняли догори .
На нім Мій Син висить розп’ятий.
О скільки болю і журби
Зійшлось в мені . Його ж я мати
До неба Сина підняли
І там полишили вмирати .
І власні душі розп`яли ,
Бо не пізнали вічной правди .
Убивством в пекло повели
Всіх тих , хто зле -”Розпни !“-.кричали .
Якби ж отямитись мог ли ,
Т о би не вбили й не розп’яли .
А так убили й розпяли
І шляхів правди не шукали .
Забули . Чу да , що творив .
Забули , мертвих воскрешав Він .
Себе ж дав вбити на хресті,
Дав руки й ноги пригвоздити
Й просив у Батька - “Пощади,
Бо несвідомі твої діти!”
Помер від горя і біди,
І не чекав від них пощади.
Себе віддав за їх гріхи,
Відкривши шлях у вічність правди.
Його кровавії сліди
Землю Г олгофи обпікали.
Сором тоді покрив її,
Як він помер у Божій славі.
До Батька Духом відійшов .
Його ж чинив святую волю.
Він смертю небо відчинив,
Рай привідкрив мені з тобою.
Любов розп`ята на хресті
У муках й болях помирала.
Відкрила Рай мені й тобі
Всім тим , що жертву вшанували.
Я помирала теж тоді,
Бо кров немов вода стікала.
В собі відчула біль святий
І слізно під хрестом ридала.
Неслися в небо молитви .
Свій біль я Богу в жертву дала ,
Бо на жертовник пресвятий
В Чашу Ісуса Кров стікала .
Пречиста Діво поможи
І нам хрести за Спасом нести ,
За Ним йти у праведні світи
Щоб у майбутньому воскрести...
Стація 13
Ісуса знімають з хреста
До неба Сина підняли
І там полишили вмирати .
І власні душі розп`яли ,
Бо не пізнали вічной правди .
Убивством в пекло повели
Всіх тих , хто зле -”Розпни !“-.кричали .
Якби ж отямитись мог ли ,
Т о би не вбили й не розп’яли .
А так убили й розпяли
І шляхів правди не шукали .
Забули . Чу да , що творив .
Забули , мертвих воскрешав Він .
Себе ж дав вбити на хресті,
Дав руки й ноги пригвоздити
Й просив у Батька - “Пощади,
Бо несвідомі твої діти!”
Помер від горя і біди,
І не чекав від них пощади.
Себе віддав за їх гріхи,
Відкривши шлях у вічність правди.
Його кровавії сліди
Землю Г олгофи обпікали.
Сором тоді покрив її,
Як він помер у Божій славі.
До Батька Духом відійшов .
Його ж чинив святую волю.
Він смертю небо відчинив,
Рай привідкрив мені з тобою.
Любов розп`ята на хресті
У муках й болях помирала.
Відкрила Рай мені й тобі
Всім тим , що жертву вшанували.
Я помирала теж тоді,
Бо кров немов вода стікала.
В собі відчула біль святий
І слізно під хрестом ридала.
Неслися в небо молитви .
Свій біль я Богу в жертву дала ,
Бо на жертовник пресвятий
В Чашу Ісуса Кров стікала .
Пречиста Діво поможи
І нам хрести за Спасом нести ,
За Ним йти у праведні світи
Щоб у майбутньому воскрести...
Стація 14
Ісуса вкладають до гробу
Коли сонце за обрій сідало ,
Я від гробу Г осподнього йшла .
В мені серце від туги кричало ,
Та жили ще в мені ті слова . . .
Ті слова , що з уст Сина злітали,
Від яких трепетала душа ,
Що про страсті його пригадали
Т ож від згадки болить голова .
Та прийде кінець болю й печалі ,
Бо воскресне Син третього дня .
Збережу ці слова і надалі ,
Щоби швидше неділя прийшла .
Слова Сина мене зігрівали
І надія в мені розцвіла .
Серце й душу немов воскрешали ,
Віру в диво в собі берег ла .
Віра в те , що мій Син підійметься ,
Піднесеться із гробу в життя ,
В Ньому знову життя відродиться ,
Він воскресне на зло силам зла .
Й “-Алилуя! “,з землі вознесеться
У святі неземні небеса .
Грішний люд від гріха підійметься,
В нім розквітне від щастя душа .
Мрія ця в серці пташк ою б`ється ,
І наповнює сенсом життя .
Знаю ,з гробу мій Син підійметься ,
В небеса пресвяті до Отця .
Смерть під ноги йому впокориться ,
Бо немає вже жала вона .
В тобі й мені Христос відродиться ,
Бо в нас віра у нього жива .
Смерть нік оли назад не вернеться ,
Бо безсилий лихий сатана .
І крізь сльози мій Син усміхнеться
І відкриє небесні врата .
В воскресінні земля оновиться ,
Скине з себе покров лиха й зла .
Люд із рабства гріхів піднесеться ,
В ньому Боже насіння , душа . . .
Не даремно Свята Кров проллється
Мого Сина Ісуса Христа .
Задум Божий на Ньому здійснився ,
Сповнив всі сподівання Т ворця .
І жвавіш моє серденько б’ється .
В воскресінні , воскресну сама .
А поки , я продовжу молиться
За світанок недільного дня .
Стація 15
Ісус воскресає з гробу
Коли сонце за обрій сідало ,
Я від гробу Г осподнього йшла .
В мені серце від туги кричало ,
Та жили ще в мені ті слова . . .
Ті слова , що з уст Сина злітали,
Від яких трепетала душа ,
Що про страсті його пригадали
Т ож від згадки болить голова .
Та прийде кінець болю й печалі ,
Бо воскресне Син третього дня .
Збережу ці слова і надалі ,
Щоби швидше неділя прийшла .
Слова Сина мене зігрівали
І надія в мені розцвіла .
Серце й душу немов воскрешали ,
Віру в диво в собі берег ла .
Віра в те , що мій Син підійметься ,
Піднесеться із гробу в життя ,
В Ньому знову життя відродиться ,
Він воскресне на зло силам зла .
Й “-Алилуя! “,з землі вознесеться
У святі неземні небеса .
Грішний люд від гріха підійметься,
В нім розквітне від щастя душа .
Мрія ця в серці пташк ою б`ється ,
І наповнює сенсом життя .
Знаю ,з гробу мій Син підійметься ,
В небеса пресвяті до Отця .
Смерть під ноги йому впокориться ,
Бо немає вже жала вона .
В тобі й мені Христос відродиться ,
Бо в нас віра у нього жива .
Смерть нік оли назад не вернеться ,
Бо безсилий лихий сатана .
І крізь сльози мій Син усміхнеться
І відкриє небесні врата .
В воскресінні земля оновиться ,
Скине з себе покров лиха й зла .
Люд із рабства гріхів піднесеться ,
В ньому Боже насіння , душа . . .
Не даремно Свята Кров проллється
Мого Сина Ісуса Христа .
Задум Божий на Ньому здійснився ,
Сповнив всі сподівання Т ворця .
І жвавіш моє серденько б’ється .
В воскресінні , воскресну сама .
А поки , я продовжу молиться
За світанок недільного дня .
