К.Марло В.Шекспір Сонет 72
Світ розповідь послухає, де я
Достоїнства свої тобі відкрию.
Вони любов твою із небуття
Ще воскресять, як заповітну мрію.
До аналоя винесуть лиш нам
Все цінне, а брехню залишать змові...
Не доведу упертим, що вітрам,
Про твої чари у палкій любові.
Боїться світ скупої правди, так,
Для похвали все бажано від Бога.
Тоді, негідників сміх - горя смак,
Не зможе гвалтувати нас, будь-кого.
Нікчемні всі мої творіння злі,
Любові гідні - радощі Землі.
