К.Марло В.Шекспір Сонет 6
Холодною рукою зве зима,
Спотворюючи літа кращий сон.
Душа, чого ж ти варта, ще й сама...
Мовчиш, скарби ховаєш. В унісон
Найліпше не втрачають жартома.
Збираєш заборонене? Чекай,
Всі скнари особисто, чи хто зна,
Відсотки чар приховують.., як рай.
За десять, - жодного не дасть життя,
У щасті заборонена біда..?
Частіше, гонорові почуття
Шукає смерть, від пристрасті - бліда.
Так не згуби ж красу, її вівтар,
Щоб не отримати ганьбу з-за хмар.
