К.Марло В.Шекспір Сонет 34
Прекрасний день ти, обіцяв. Такий,
Що без плаща зібрався я далеку
Дорогу, де наздожене хмар рій,
Бридкий, що зневажає сонця Мекку.
Крізь хмари воєн, не помітний шарм
Лиця, побитого в турботі сірій.
Скажи кому - бальзам віддам,
Усе-усе, бо рани відлетять у вирій.
Не скинути не кваплячись ганьбу;
Знай, сором ліки не надасть від горя,
А кривдника, у бруд, в святу юрбу
Направимо, де хресна завжди доля.
Нам сльози, як перлини для добра,
Любов дарує; зло - не сонця бра.
