К.Марло В.Шекспір Сонет 130
Що сонце.., у коханої душа
І погляд, і вуста все ж красивіші;
А білі груди.., їх краса - втіша,
Волосся юнки блиск - шанують вірші.
Троянд дамаських - колір ніжних щік,
Ще й тіла улоговин аромати,
Вдихати завжди я готовий... Сон повік
Від чистоти її, без оргій, знати.
Божусь, її миліша мова, так..,
Мелодії гортанні у богині -
Це точно, в цьому є любові знак,
Що витонченість знає, кращий й нині.
І небом, і любов'ю присягну -
Любити буду лиш її одну.
