Іронічно, з повагою
И.А. Бродскому
Роки все ідуть, але я і донині
не розгадав твій кросворд, Іосіф, —
«На независимость Украины»
авторства бруклінських хмарочосів.
Йосипом звати не буду навмисно,
котись за своїми російськими ка́зками,
поки летіли ракети на місто,
я почитав твій збірник затасканий.
Ще піонером, пробач за жарти,
вичитав світ із твоїх римованих,
й теж, як вжалений, кинувся писати
різними язиками* мовами.
* має бути закреслено, але на цьому чудовому сайті немає такої функції
Скільки себе памʼятаю, був ти
супутником довгих самотніх доріг,
скільки разів підіймав я бунти
там, де звучало відлуння твоїх.
Читав, як тебе, молодого, доносами
загнали, що пса, у куток «вєлікой»,
а ти там себе віднайшов і дорослими
римами вистрілив — картеччю літер.
Справжній поет в далині промерзлій,
воював з режимом вже в своїх двадцятих,
але стільки за вік свій писав про меблі,
що чорта не помітив у власних дверцятах.
Скільки таких довели до мотузки,
ти пережив — вони паспорт віджали,
та все одно ти лишився "русскім",
не відрізнившим гадюку від жаби.
Знаю, ненавидів червоний батіг,
хисту для цього багато не треба,
шкода, що ти так за життя і не зміг
убити імперця всередині себе.
Легко ж, сидячи в Пало-Альто,
кидати народам звання малоросів,
я б подивився, як ти б в своїх пальтах
отримував Нобеля у Сандармосі.
Боже боронь, у народа з мовою,
з чорними землями й спадком Русі
буде свобода. З якою ж злобою
ти це писав, аж мабуть облисів.
Записи бачив, де ти вискрипуєш
в тому вірші "Украину" — з гонором,
мов доторкнувся до рани відкритої.
Треба ж бинтом, а не доларом.
Час уберіг тебе від задоволення
дивитись, як ви на «братів» напали.
Очі б у тебе були, що в оленя,
дивлячогося на фари.
Хтось перепише твій фінішний звіт,
позбавить поезію твоїх химер,
можливо, тому я прийшов у цей світ,
і ти через тиждень помер.
жовтень 2023
