Йона
Йона, покидаючи рибу,
полишає в її нутрі стотир:
Для Симона Кифи
на сплату податку згодом. Мир -
річ не дармова. Тарифи
на нього зростають щодень
у висоту і вглиб та шир.
Нові цифри шкрябає грифель,
Перетворюючи бідняків у транжир…
Наш корабель розбився на рифах,
В буревій під гуркіт небесних мортир,
За валькіріями ворони і грифи
Зачищують побоїще, і до пустих квартир
Поселяють переможців, згідно списку
під грифом
«Цілком таємно». Поряд школа, церква і тир,
Далі офіс шерифа,
Наліво бордель, направо - монастир,
Поміж ними пустир,
Там колона зі святим з господніх мастифів,
що боронив місто від чуми та тифу
(тепер його ім’я носять місцеві пиво та сир).
Гора, на якій радіовежі металевий штир,
А далі тихо-тихо…
Страшно і моторошно – хоч не дихай!
Тут кожен другий по життю тільки грифер.
Та й життя як постcкриптум.
Поки не увімкнули опалення, рятує калорифер.
В небі тепер на одного янгола сто один нетопир…
А Балтазар влаштовує пир,
Йому розтлумачено послання шифр,
І одразу по учті він як вихор
з Мельхіором і Каспаром подасться у вир
мандрівки на захід,
хтось гадає, що подалі від лиха.
Та насправді були і інші знаки
І Вавилон на Єфраті
він полишить
Аби потрапити якнайшвидше
В Єфрату,
Туди,
де молода мати
дитятко колише
Під янгольскі співи, що чути аж тут: «Слава во вишніх!
Слава во вишніх Богу і на землі мир!»
