Йду туди де нікого немає
Йду туди де нікого немає,
Тільки я і самітність моя.
Туга душу в полоні тримає,
Я без туги вже ніби й не я.
Розлетілися мрії мов птахи,
Жодна з них не здійснилась на жаль,
Десь ширяють у небі невдахи
Залишивши зі мною печаль.
Не за мною схиляються квіти,
Не про мене дерева шумлять.
Дум журливих нема де подіти,
А вони ж ще й ніколи не сплять.
Дошкуляють щоночі й щоденно,
Кожній відповідь маю знайти,
Так живу з болем в серці стражденно,
Все шукаю куди ж мені йти.
Простяглися шляхи і дороги,
Вдалечінь ген за обрій біжать,
Та мої невгамовні тривоги
Біля скромної стежки лежать.
Їх зірки надсилають невтомно
Ще й глузують: - З роси і води !
І самотність щемить карколомно.
Так і йду сам не знаю куди ...
02.05.2021