Горе
Попіл сів, навколо тихо,
Гуркіт гасне угорі,
А на місці дому - лихо
І воронка у дворі.
Своїх діток кличе мати,
Задихаючись кричить
І не може відшукати.
Тиша їй у відповідь.
Милу донечку й синочка,
Тільки зранку цілувала,
Розірвало на шматочки.
Мить одна і їх не стало.
Біла мати біля хати
Сіла просто на землі.
Просить Бога, ще й забрати
До ріднесеньких її.
Бо не знає, що робити
І для чого далі жити
На пустій тепер Землі.
Дзвін нестерпний в голові.
---
Пісня на цей вірш:
https://youtu.be/-K_98nkaXn4
