Гідра
Мов підлітки в брамах затримуватись,
тілом вростати у тіло навпроти.
Жінко, котра мені ще не снилася,
я досі мандрую по Вашім волоссі
і білий ще день, перехожі хвилюються:
ще не було злягань ось тут, серед дороги.
Жінко, губи чиї так смакую я,
у Вас невимовно від'ємний супротив
і Ви уже тут, і Ви уже так.
Мов гідра мене-корабля поглинаєте.
Я падаю вниз, до Вашого дна,
до Вашого неба й зірок відображених.
І ставши на дно, на порослий пісок
поміж медуз, слимаків та червоної риби,
Жінко, чиї губи як кров, а кров - як вино,
Вас би випити і у Вас би втопитись.
