герніка
не роби переді мною із обличчя герніку
не ний не бий на жалі
не кидайся головою без жару у льодяний таз
я знаю найменший відтінок твоїх гримасливих губ
як найменшу змію приозерну
як день і відстань твоєї брехні
і навіть час
я знаю все про пустелі
в очах у тебе ніким не заселених
твою постійну хандру
читаю по срібних тарілках антен
ні -
мовчи не кажи
що твоя манекенна краса у кінці принесе мені
усе видно і так -
замість клітки грудної
у тебе екран
я пірнаю у темінь
щоб на тебе поглянути зблизька
і мене поглинає густе тіло важкої як надра води
дивись нижче -
зелена лінія іде по венах до шиї
під тиском
там гени коперніка
і мої
сліди
яка сьогодні із фаз
твого лиця як овального місяця?
скляний халат на тобі
і акваріумна голова
усі кажуть натура твоя
у надійних руках перебіситься
я не вірю словам
я не вірю словам
бо граю у них
сама
біла рибка вистрибує в тебе із мокрого лоба
так підстав їй долоні!
і вдивляйся в узори плавців
поки хтось в тебе вдома
не відніме не продасть її
юшку не зробить
в переливах луски
промінь вкаже на правду без слів
не роби переді мною із обличчя герніку
не ний не бий на жалі
не кидайся головою без жару у льодяний таз
тобі ще сьогодні твоїх нерідних стрічати
а вони до такого не звикли
і без того не люблять нікого
і тим паче не люблять нас
