Фрустрація
Сухий останок тільки давить сердце,
Іду по спаленній землі.
І попіл з сонцем сушить мої плечі.
Чи то я вигадав собі?
Чи новий ранок встане на весні,
Чи сяйво сонця відіб'є в снігу?
Мені однаково чи є іще в житті
Хоч щось що дасть мені снагу.
Втішайся душенько моя.
Втішайся мила, скрутною добою.
Вночі усни, чи у сяйві дня.
Укрившись нашою журбою.
Крізь всесвіт мій тягар несеться.
Кара моя це витрачені дні.
Сухий останок тільки давить сердце
Іду по спаленній землі.
