а їй , такій тоненькій у місячному промінні
прозоро-ефірній до сонця навпроти
хотілось єдиного - його сильних обіймів
кохання й шаленства нові горизонти
на папері вона тонка
а в житті вся у сколах і тріщинах
я малюю її при свічках
а кохаю о темній опівночі
невагомо торкаюсь щоки
вона карбувала слова
витинала із міді
виливала із олова
не щодня , але майже щодня
помилялась
ставала навколішки
Отзывы(0)