ДОПОКИ СВІТ, ДОПОКИ ЛЮДИ
Допо́ки світ, допо́ки в ньому люди,
Ніхто́ й ніко́ли звірства не прости́ть,
Сліди свої́ орда лишає всюди,
Нам Бог поможе все це пережить.
Бажання – зло усе в печі спали́ти,
Зали́ть його наві́ки у бетон,
До тла усе наза́вжди спопелити,
Щоб більш не червонів у нас перон.
Щоб кров людська́ вже не текла рікою,
Й могили не росли, немов гриби,
Щоб ми відчули при́смак супокою,
Прийшов кінець кровавої доби.
Бо, що не день, то гинуть наші люди,
Знаходять всюди вбитії тіла́,
Руйнуються від обстрілів споруди,
Дарунки ці лишає нам орда.
По всій Вкраїні авіаата́ки,
Летять до нас ракети звідусіль,
Все сіються тіла́ в крові́, як маки.
Це – наслідки ординських божевіль.
Допоки світ – проще́ння їм не буде,
Допоки світ – це з рук їм не зійде́,
Ніхто́ й ніко́ли звірства не забуде,
І кара Божа всю орду знайде́!
09.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
