Ці туфлі намулюють мозолі
Ці туфлі намулюють мозолі
Зате які красиві, які красиві
Всі жінки у цій сім’ї
Русяві під фарбою і пізно сивіють
Всі жінки у цій сім’ї
Звиклі справлятись своєю силою
Ламати нігті, ковтати злість
Втирати у шкіру із потом пил
І рвати жили, рвати жили
Будь-яка втома
Що їх не вбила
Це маркер залишку живості
Всі жінки у цій сім’ї
Усе робили
А головного не встигли
Плакали, коли залишались самі
Сльози - це слабкість, на загал не виявиш
Спали замало
В одній добі - встигнути все - головна можливість
Краса - це розвага, останнє діло
Обличчя - засмагло-обвітрена міль
Очі - не стрілки, зморшки порили
Руки потріскані і загрубілі
Як не рятуй їх трояндовим милом
Усі жінки цієї сім’ї душею і тілом
завчасно старіли
Ці туфлі намулюють мозолі
Бо їх і досі не розходили
Жінки цього роду старі і малі
Примірялися всі покоління
Всі готові зносити біль
Працювати поки в тобі є сила
Роздуті вени, набряклі коліна
Жертви заради роботи то - ціль
розкіш - тратити час на вигляд
Терпіти не заради краси
Терпіти, бо так повинно
