ЧОРНИЙ ДЕНЬ
В думках ми відганяли чорні дні,
І як могли, усі ми це робили,
Рідненька Україна у борні́,
Раschиsти неньку всю живцем палили.
Прийшли раschиsтські не́люди до нас,
І чорний день одразу ми відчули.
Прийшов той день, настав страждальний час,
До нього ми готовими не бу́ли.
Цей чорний день у лютому настав,
Це був четвер, число – двадцять четверте,
Ракетами нас орко цілував…
Його тепер нам з пам’яті не стерти.
Болить він нас і кров’ю він стіка,
Й ніко́ли він боліть не перестане,
А крові – не одна уже ріка,
Та вірю – ПЕРЕМОГА в нас настане!
Чому́ дано нам чорний день пізнать?
Чому́ це пекло мали ми відчути?
За що Вкраїна має так страждать?
Чому́ в житті у нас так мало бути?
Щоб швидше вже настав йому кінець,
Щоб ми забули сховища, підвали,
Щоб спле́ли ПЕРЕМОГИ ми вінець,
Позбулися раschиsтської навали.
30.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
