ЧОМУ І ДЕ ВОНО ВЗЯЛО́СЬ?
Бува по-різному в житті,
Бувають миті золоті́,
Що подих навіть аж тамують,
І нами почуття керують.
Чому́ і де воно взяло́сь?
В душі́ само́ яко́сь сплело́сь?
Дурман п’янкий і насолода,
Неначе долі нагорода.
Та це не марення й не сон,
Це почуття взяло́ в полон,
І з нього вирватись не хочеш,
Слова кохання все шепочеш.
Про що думки твої́ тепер?
Що в пам’яті живе? Що стер?
Коханням серце запалало…
Невже мене воно чекало?
Чи хочеш ніжність дарувать
І пристрасть всю відчуть, пізнать?
Чи серце птахою тріпоче
Й мене в обі́йми взяти хоче?
Скажи мені у чо́му річ,
Невже торкнутись хочеш пліч?
Про що думки́? Про що ти мрієш?
В очах – вогонь, ти пломенієш.
Скажи мені, я хочу знать
Чом почуття не став ховать?..
Нічо́го з ними ти вдієш –
І це чудово розумієш.
03.02.2022 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2022
Свідоцтво про публікацію №122020404144
