“Червінні дні грибного духу”
Червінні дні грибного духу
поволі скресли, без знаку,
торкнувшись легко тільки слуху
летючим шерхотом в листку.
З глибоких нуртовинь небесних
чи, може, з пам’яті — ураз
летке «курли» чомусь воскресло,
не розтривожуючи нас.
Ми вільно з хрупотом косили
студну осінню оболонь
й капусту вергали щосили,
що все просилась до долонь.
Ну що тут? Пахолодь, не більше,
терпкавий запах шелюжин.
І ніж, що ходить тим хутчіше,
чим менше білих головин.
І все улесливіше слався
широкий дим по низині,
і непомітно проминався
вогонь високий в далині.
***
