ЧЕКАЮ СИНА ІЗ ВІЙНИ
"Чекаю сина із війни, -
Сказала, плачучи, матуся, -
Про нього за́вжди бачу сни,
Його я втратити боюся.
Бо він пішов...єдиний син,
Пішов Вкраїну захищати...
Гіркіші сльози, ніж полин,
Вже довело́ся проливати.
Чекаю звісточки й молю́сь...
В молитві всюди і щомиті,
Я сина втратити бою́сь...
Чому́ ж прийшли ті моskовити?
Коли я чую: "Я живий,
Ти бережи себе, матусю...
Я тут... Обов'язок святий...
Та я додому поверну́ся."
Й тоді вмиваюся слізьми́,
І ні про що вже не питаю,
Читати знов беру́сь псалми...
І нашу зустріч уявляю.
Чекаю сина із війни
І мо́лю Бога, щоб зустріла...
Орду, Всевишній, відверни..."
І ще щось мати шепотіла.
Слова́ одні і ті ж щодня,
Щодня думки́, щодня моли́тви...
За що така ж бо нам платня?
Верни, Всевишній, з поля битви.
Верни додому, та живим,
Хай всі живими повертають,
Пропахлі димом фронтовим
В домівках рідних обіймають.
28.06.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 974574
