це стіни мовчання, які я не знаю, як обійти
це стіни мовчання, які я не знаю, як обійти,
звідкіля підступитись, з яким ритуалом
рити тунелі й ходи,
звідки пускати сигнальну ракету,
роздмухати дим,
що збудувати над муром, аби промайнути над ним.
де інший є бік? і чи є взагалі сторона,
де може скінчитися ця неохопна стіна?
мене все життя научали, як воля стострунно веде,
в ущелинах книг, у пігменті пряде свою нить до людей.
та тільки ніхто не сказав, коли й з обладунком яким
підходити чи підкрадатись до цих непояснених стін.
тож я свій знімаю шолом,
прикладаю свій лоб до плити
в надії почути з-за неї: «як ти?
що з тобою? де ти?»
