Бруківка
Сіре змішане з зеленим,
Ламаємо шаблон.
Бруківка вистеляє зелень.
Впирається у горизонт.
В крайнеба край
Де Зелень досі царствує.
Бруківка там лише як гість,
Серед трав-кущів плазує.
Небо таке гарне,
Коли вкрите емалевим покровом
Хмар, що віщуюють холод.
Небо таке гарне,
Коли на його фоні рослини стають собою і віщують голод.
Сад відкриває свою лісову присутність:
Стає диким!
Стає непрохідним!
А ти в ньому стаєш витким,
Бо все ж жити хочеш?
Хочеш, ще б пак не хотів.
