Безслізна
Раніше любила поплакати, свій біль відпускати на волю.
Для цього втікала в місця, де навіть повітря немає.
Казала собі: «Поплач, бо завтра цього не дозволю!»
І тихо поплакавши, чула, як біль поступово вщухає.
Раніше любила поплакати. Не те щоб любила, а вміла
Себе захищати цією секретною зброєю,
Щоб з мільярдів довір до людей хоч одна уціліла.
Та їхні слова нападали невтомною дикою зграєю.
Життя мене шматувало, щоб була міцною, залізною.
На жаль, я не стала сильнішою, а стала лише безслізною.
