Безмежне
У всьому, майже всьому простота –
у будь-якій та будь-якій билинці...
і знову ти з собою наодинці,
і дивишся, як з чистого листа.
І думаєш десь про безмежне там...
коли горять (як темрява) мости,
нехай із вічністю ти знов на «ти»,
підносишся, як справжній фіміам.
Повернеться заклята простота –
і є щось там, від тебе вислизає,
що повертаючись, тече, терзає,
читаючи десь з чистого листа.
