Без назви.
Його уста нема до чого прирівняти.
Очі.. в яких ховається весь світ ,
Люблю його , тай досі не розумію
для чого це мені?
Для чого муки у скорботі вмиті?
Для чого ці страждання кожну муть .
Але ж , без нього не жива я .
За , що лишив він мене волі?
Через кохання в якому бачив він брехню?
Чи може ,через надокучиливу «любов»?
А може через те, що надоїла я йому?
Шкода ,що він не розуміє, що серце б‘ється завдяки йому.
