Заспраглими руками згинаю небеса, як лук,
і тільки мого серця стук,
у пострілі влучнім лунає,
хоча стріляю ніби в пустоту,
по полю перейти до тебе не встигаю,
у ночі ніжній звук зникає,
запрошуючи справжнюю весну
