Бахтіяр Єлчуєв
Пробач мені цей зверхній тон,
яким я спілкувався в ті ще
часи, коли сирен рингтон
був мирною струною тиші,
що грала й грала, мов її
День добіг до кінця. Якщо довго сидіти у стінах,
то під вечір повітря на запах як мед і бузок,
у цей час на базарі усе продається в уцінок,
забивається трафік, частіше зникає звʼязок.
В протилежному домі все більше жовтіючих цяток,
Я відвезу тебе в круїз
без перельотів і валіз,
якщо пробачиш здерті руки,
бо я вже стільки переліз
парканів з гострими дротами
та стін, що будував роками
Вежа й досі лише сувенір, що лишився від батька,
у пропорції близько один на чотири двісті,
перспективне майбутнє минулим стає зненацька,
коли знайдеш себе прицвяхованим в рідному місті.
Радше вмреш ніж побачиш Париж у такому темпі,
На постіль, що пустує без твоїх фізичних рис,
із часом укладається прозора ковдра пилу,
ретельно обмальовуючи контур твого тіла,
що він по добрій памʼяті у ліжкові приріс.
Ще рік і стане схоже на шаблонову crime scene,
И.А. Бродскому
Роки все ідуть, але я і донині
не розгадав твій кросворд, Іосіф, —
«На независимость Украины»
авторства бруклінських хмарочосів.
