Тарас Яресько
батьки-засновники
адамоєви спокус
виходять із затінку на сітківку
у повінь соку в утробах яблук
з почерствілою до опівночі
осугою денного світла на шкірці —
"подейкують…" (ЦИКЛ)
1
подейкують
насправді все пішло шкереберть
Отак і буває: нічого ніде,
і навіть у пастці заплі́снявів сир.
Нам губи хоча би обвітри — та де!—
вже й розу вітрів залишив бригадир.
Застряг, як у ліфті, в гортані мотив,
той хто живе в очікуванні стріли
ходить сутулячись
тамує дихання зачувши будь-який свист
щоб найщільніше зближались ребра
стоячи на опівнічному березі
еге-гей-ського (якщо вірити відлунню) моря
яке судомилося і пінилося раз у раз
ти риторично питала: чи паморочиться пеліканам
при погляді з висоти вниз?
а я водночас нетерпляче перебирав варіанти
наша молодість до останнього йде за маревом
наші спомини завербовані полем маковим
чемна доленька на бензині була заварена
надто чемна щоб бути вдень і вночі однакова
у сльози є тонке мистецтво ставати натяком
фальстарти для перелітних сторінок
великого тлумачного осені
який не читали але засуджуєм
і ти немов перед довгою темрявою
підфарбовуєш губи червоним
цілуючи розмоклу троянду
миттєвосте —
за яку вислизає тепло
з-під знятої шапочки жолудя —
розщепися заячою губою
сядем на краєчку твоєї розколини
звісим ноги пошарпаєм потічок
чуєш? зародки слів
на гойдалках голосових зв’язок
метляються над проваллям горла
ловлячи рідкі проникання
світла згори —
ковалями металевих приголосних
місцеві на світанні
скликають усю родину —
сонце ж бо прорізається крізь обрій
мов перший молочний зуб
готуючись до трьохочкових кидків
світлом в зіниці
чи будуть висміяні спроби очерету
засклити власні прогалини
рідким склом дощів
відправити запах надламаних стебел
на протилежний берег поштовим вітром
Дубне різдвяний індик в формаліні,
місяць жетоном стає на дванадцять,
Санта нагайками електроліній
всіх рогачів мотивує до праці.
