Тарас Яресько
1
мілітаризується серпневий сад
звисають гарматні ядра
смородини
прозорий вітерець
пролітаючи низько над рікою
підмочив у ній зграйки
навислої комашні
сіли батарейки
тонко ж
дупла зашиті хрестовиками
з ризикованим хистом павутин
обіймати навиліт вітер
навіть поривчастий і такий
навіть алмаз
з найтвердіших родовищ
не вийшов би на двобій
до перших подряпин
з уламком рамкового скельця
прилеглого до родинного фото
я бував там
де бджоли окрім останньої
розкладалися пасьянсом
у щільнику
і там
жінки вичерпують час із ріки
чекання припнуте на ланцюгу кіс
поламані кістки поглядів не зростаються
давно відквітли плечі над плесом
жінки вичерпують воду з води
в листопаді
точаться асфальти дощовою шрапнеллю
повітря вогке хоч викручуй мов білизну
не висихають навіть тижневі сльози
на кожному з рукавів
спитай у вітру родом із виноградників
скільки потрібно проміле кисню в крові
щоб підкоситися у траву
щоб викашляти під кору
павучка який вміє плести з нуля легені
якщо на початку вірша
дуло солов’я висить на гілці
то в кінці воно має висвистіти
щоб розчуло навіть грибне вухо
почавлене ведмежою лапою
Хто перепустку дасть у святая святих?
За дверми шепеляють вітри-пілігрими.
Чи дійдуть крізь шпарину під ними листи,
чи, як сни по пробудженні, стануть німими?
осінь цьогоріч проявлялась раніше звичного:
ще коли попіл збирався в перелітні зграї
над вигорілими пшеничними полями
Фантомно болить корінню, в землі зосталому,
і точать ножі кроти під твердим фундаментом.
Сніги штурмували дім і вертались талими,
бо теплиться щось всередині навіть каменю.
По фресках повзе павук під косою стелею,
