Ріша Блакитна
Чорні стрічки, черевики,
готичні хрести:
На кладовищі -
я бачив чорну тінь:
Це була, точно, ти!
Ти маєш крила за плечима – білі, ніби сніг.
Я знаю, що ти Ангел, а не чоловік.
Назавжди пов'язані з тобою невидимою, міцною ниткою долі,
що не розірвати.
Ти був відправлений до мене із неба на землю,
щоб мене все життя захищати та оберігати!
Замріяна, закохана — лише в нього одного:
Я затьмарюю розум свій — про тебе лише думками.
І почуття, що ринуть із серця мого —
Вмить застигають на папері:
Легкими, ніжними віршами.
Двоє дивних людей
Двоє дивних людей зустрілися давно,
Двоє дивних людей зустрілися в метро.
Двоє дивних людей покохали одне одного,
Двоє дивних людей злилися в одне.
Пригорни мене до серця —
Я хочу стукіт його відчути!
Я не хочу нікуди йти.
Я хочу лише з тобою разом бути!
Чи чуєш ти стукіт двох сердець?
Ми стояли на даху
В вечірньому небі зірки яскраво сяяли,
А ми з тобою на даху вдвох стояли.
Ми, не маючи в своїх серцях страху,
З тобою ввечері стояли на даху.
Мені було добре у твоїх руках
Цього літа я закохалася у тебе,
Мені було добре у твоїх руках.
Ти віз мене на своєму велосипеді,
А мені здавалося, що ми з тобою
Я хочу
Я хочу з тобою заснути в одному ліжку.
Я хочу з тобою зустріти новий день.
Я хочу, щоб ми з тобою стали одним цілим.
Я хочу з тобою виховувати наших дітей!
Дощ за вікном — піснею сумною,
Клавіш рука — торкнулася випадково...
У старий альбом записалися ноти:
Той же старий мотив — хтось любить когось там.
2006 рік
Вона прийшла, засипавши двір листям,
Розфарбувавши листя у яскраві кольори.
Огорнувши дерева, що над річки блакиттю,
В якій відобразилася руда душа її.
Вона вірвалася в двері тихим вітром,
Блукає полем свіжий вітер,
А я йду стежиною одна.
В руках моїх букет з осінніх ніжних квітів,
І на душі так легко-легко,
А в серці так, немов іще весна.
Осінь за вікном
Осінь за вікном,
Холодно стає.
Опадає листя,
Часто, дощ іде.
