Неоніла Гуменюк
На високій кручі, що біля ставочка
Виріс дуб могутній, йому років зо сто.
В верховітті вітер знай собі гуляє,
Співає і свище, віти нахиляє.
Та сили такої у вітру немає,
Щоби із дубочком взяти позмагатись.
Зорями всіяне небо, мов квітами,
А місяченько, як той садівник
Пестить, леліє, слова мовить ніжні
Тихо-тихенько кожній із них.
Зіроньки слухають, мов зачаровані,
Не втомлюються вічно в танці кружлять,
Сонце. сонце, сонечко,
Сонце листопадове.
Скачуть його промені,
Наче тії зайчики.
Та пізньої осені
Й в зимові завії
Воркотіли-туркотіли
Біля хати голуби,
Ніби всім сказать хотіли:
-Ти люби, люби, люби.
Так як вмієм ми кохати,
То не кожен зможе з вас,
Кілька плодів лишилось на гіллі,
Решту зірвали чи від вітру впали.
Радіють сонечку ці яблучка малі,
Щоб довго холоди ще не настали -
Так прагне кожне-кожне з них,
Теплом їм хочеться зігрітися останнім.
Із срібної павутини бабиного літа
Виткала таке чудове мереживо осінь,
Поміж дерев розвішала, нехай сяє звідти,
Мов серпаночок прозорий.Та й моє волосся
Мережива того колір нині уже має,Між русявого снується срібна його нитка.
Але осені у серце я ще не впускаю,
Після ночі морозець
На траві узявся,
Зимний вітер навпростець
Десь собі подався.
Жовті позривав листки
Великі кленові,
Життя біжить, мов річка швидкоплинна
І день за днем з собою забира.
То ж необхідно намагатись встигнуть
Зробить немало.Бо прийде пора,
Коли покинем світ цей і полинем
Хто в райський сад, а кому туди зась.
Заплакала осінь дрібненьким дощем,
Шмагала і вітром холодним рвучким,
А потім зігріла калини вогнем,
Усіх огорнувши картатим м"яким
Пледом-багрянцем з кленових листків,
Останнє тепло дарувати спішить.
Вересень так поспішав
Осені назустріч,
Що загубив поміж трав
Золоту обручку.
Жовтий килим простелив
Їй під ноги жовтень
Вірити в краще, ділитись добром,
Ближнього завжди любити
І не зважати на безліч хвороб,
А жить, працювати й творити.
Та намагатись чогось досягти
В житті, щоб залишить нащадкам,
Спи, дитиночко кохана, засинай,
Поринай в казкові дивні сни.
Мирні зорі нехай сяють з висоти,
Я люблю тебе, синочку, ти це знай.
Рада бачити я усмішку твою,
Як приємне бачиш щось у сні.
