Королева Гір Клавдія Дмитрів
Стоять герої за Бахму́т
І ні на крок не відступають,
До ПЕРЕМОГИ в них маршрут,
По ньому са́ме і ступають.
Прокинувшись, як завше, на світанні,
Відчувши шепіт творчої душі́,
Я не тонула в довгому чеканні,
Писати стала я свої вірші́.
Минуло літо, які та весна,
Не встигли озирнутись, як минуло,
Та не минула клята ця війна,
І вічним сном раschиsтсько не заснуло.
Відчулась казка скрізь осіння,
Яка до себе кличе нас,
Прекрасні в осені творіння,
Калини вогник не погас.
Горобина́ забагрян́іла,
Дорогі друзі, від початку повномасштабного вторгення рашистської орди в Україну, вперше творчим дуетом у складі #Королеви_Гір_Клавдії_Дмитрів та #Стефанії_Терпеливець народилась болюча композиція "#НІХТО_Й_НІКОЛИ_НЕ_ПРОБАЧИТЬ".
Перемоги нам та мирного неба над головою!
З теплом і любов'ю Ваша Королева Гір Клавдія Дмитрів
😥🇺🇦😥🇺🇦😥🇺🇦😥🇺🇦😥😥🇺🇦😥🇺🇦😥
НІХТО Й НІКОЛИ НЕ ПРОБАЧИТЬ
Подивися у вічі війни́,
Не ховайся в свої́х кулуарах,
Подивися зі зброєю сни
Там, де небо не в зорях-стожарах.
Роки летять і Вас торкають
Своїм невидимим крилом,
Життєву пісню Вам співають,
І срібло сиплють над чолом.
А кожен з них є особливим
Зітре́м орду за Україну,
За кожен клаптичок її,
За кожну вбитую дитину,
Сади́ й зеленії гаї.
Зітре́м орду за нашу неньку,
Нехай вода гріхи наші омиє,
Омиє душі кожного із нас,
І дощик з неба рясно хай облиє,
Бо день такий буває в році раз.
Казкові квіти на камінні
Творив мороз їх ці́лу ніч,
Він мав великеє терпіння,
І не зімкнув на хвильку віч.
Чотириста, а наче сталось вчора,
Чотириста страшних запеклих днів,
Коли ввірвавсь вже сповна́ потвора,
Й тоді в нас розгорівсь страшенний гнів.
(На мелодію української народної пісні «ПРИЙМАЧЕНЬКО»)
Ми, гостинні українці,
Все життю раділи,
Доки клятії ординці
Війни не схотіли.
