Богдан Мокряков
Знов і знов летять ракети
Плачуть діти та батьки
Моляться до самого Бога
Врятувати їх від війни
А на фронті син у крові
Я забув твоє обличчя
Й голос твій забув
Я забув прекрасну мить
Коли ти була поруч
Твої лагідні, бабусині слова
Звучали так чарівно
