Нокс
Ваш сатиричний образ Язичницького Сатани
З якого боку не поглянь, та і як і не крути
Якийсь злегка він кособокий
Хіба не бачиш?
Мені подобаються Індики
Дуже цікаві ці тварини.
Їхні очі вилуплені, як баньки
Це смішно, але ж вони не винні,
Коли ти востаннє дивилась на небо?
Коли востаннє тебе огортала печаль?
Що м'яко та ніжно завойовує его
Й від тріпоче від подиху, наче шовкова шаль
Чи знали ми
Чим станемо? Ніколи
Про це й подумать не могли.
А як до цього все зійшло?
Шукали ми, а нас воно саме знайшло,
Зараз я втратив доступ до лав тих фізичних
Вони в моїй голові, злегка метафоричні
Та зали розкішні, хоч вітер там свище
Ті зали...Зараз там пусто
Я заходжу туди, а то кругла кімната
Душевний спокій - досить важлива річ
Особливо в моменти тиску, що діє зусібіч
Закривши свої фізичні очі
Зникаєш вмить не менше ніж на пів ночі.
Улюблена четверта висота
Ще пам'ятаю я про неї
Хоч в моїй душі вона уже не та,
Проте, все ж має вона і свої привілеї
Колись, я бачила з того вікна світ - неосяжний оку
Чому я досі тут?
Чому я досі з вами?
А як багато спроб...
І завжди всі невдалі.
Звертання до себе:
Ніхто тебе так й не зрозумів
Скільки б душа не надривалась
Скільки б ти не говорив...
Червоні очі невидимки
Дійові особи:
"...." - рівень розвитку дитини
Сл.А. - рівень розвитку студента 1-го курсу
Усі сплять, як тихо...
Куди б хто не дійшов,
То рушав він завжди сам.
Дорогою Сову надибав
Переходив поле вплав
Зелений, темний, таємничий Сад
Він переслідує мене
Не зводить погляду й кричить
Щось безіменне, а потім мовчить
