Тінь ...
Безмежний сум в очах без сліз від тризни.
Нестерпний біль рве серце, душу крає ...
На небо йдуть Захисники Вітчизни.
Відомо, Бог найкращих забирає.
Востаннє від родинного порогу
Прощається з синами Батьківщина.
Друзья мои ! Которых я не знаю,
Которым шлю привет ото дня.
Тепло душ Ваших - сердцем принимаю,
Вы к жизни возвращаете меня.
Я чувствую - что Вы из расстояния
Хотите мне помочь преодолеть
Ветер принес издалёка
Песни весенней намек,
Где-то светло и глубоко
Неба открылся клочок.
В этой бездонной лазури,
В сумерках близкой весны
Москва - загадочное место.
Как перезревшая невеста
То позовёт, то гонит вон,
То ластится со всех сторон.
Давно пора понять бедняге
Застрявшей в ватной передряге,
Ясень-красень, гром гремит.
Лапоть лаптю говорит:
- Я Маскву вчерась видал.
По Кремлю как здесь шагал.
Площадь Красную измерил.
Девок на Тверской проверил,
Без втрат життя не можна перейти,
Аби здобути щось потрібна втрата.
Біль серця навкруги не обійти,
Біль розуму мовчанням не здолати.
Ми всі невільники свого життя.
Страждання боротьби дарують змогу
Борис Стомахин, узник чести,
Гражданский долг в протест возвёл.
Тиран всесильный в подлой мести,
Семь лет тюрьмы ему отвёл.
Заставить замолчать поэта,
Сатрап мечтает каждый час.
Переполненная чаша ...
Беларусь - сестрёнка наша,
Слёзы, кровь над ней пролила
И до дна её испила.
Чашу горя и страданий,
И несбывшихся желаний
Нестерпний біль наче вогонь
Пече і жалить струмом тіло,
Стрілою мчить від п`ят до скронь,
В безодню серце відлетіло.
Душа в проваллі, сліз нема,
Давно покинула надія,
Душа у часі наче птаха
За гратами з усіх боків,
Сумує тужить бідолаха
В журбі десятками років.
Бажає простір підкоряти
Й часи що збігли і прийдуть
Вы когда-нибудь слышали шёпот деревьев сквозь тьму ?
Вы когда-нибудь видели Солнца восход на равнине ?
Вы когда-нибудь думали - как, для чего, почему ?
На войне бьются русские - сердце даря Украине.
Потому что народ защищает родную страну.
Не жалея ни крови, ни жизни солдаты воюют.
Простіть мені - я повернутися не зміг.
Мені не бачити салюта Перемоги.
Війна звела в труну усі мої дороги.
Я більше не ступлю на батьківський поріг.
Від підлих зайд я рідну землю захищав.
На смерть ми билися з російською ордою,
