Тінь ...
І де ж мені подіти долю
Мою незграбну і важку,
Куди втекти від цього болю
Прикутого на ланцюжку.
Де матиму прихисток в тиші
Без болю, сліз, страждань, тривог,
І там де зорі падають з небес
Зростає дивна чарівна рослина
Найбільше чудо із усіх чудес
Благословенна квітка Україна.
Країна мрій, душі казковий світ,
Що вабить і минулим і майбутнім,
Літала душа як могла як хотіла,
В польоті і сяяла й палахкотіла.
Бажала притулку, прихистку шукала,
А вічність її у пітьмі ошукала.
У темряві повній душа уявила
Що вічність за світло її полюбила
Черговому розчаруванню
Промолвлю стиха прощавай,
Емоцій сплеск і вирування
Байдужим словом не вбивай.
Напевно знову щось побачив
Чого ніде на жаль нема,
В чёрном зеркале видится мир
На осколки разбитый вдребезги,
Смерти Жизнь проиграла турнир,
Света Божьего не видать ни зги.
Только огненный светится ад,
Языками огонь взвивается,
День пройшов і знову тиша,
Знов самотність на порозі,
Чути як домашня миша
Щось мудрує на підлозі.
Домовик хропе ледь чутно
Ще не час для чергування,
У синьому небі надія літала,
Просила людей не втрачати її.
Вмовляла, волала, молила, благала
Аби сподівання знайти хоч чиї.
А люди не вірили і безпорадні
Здавалися горю, нещастю й біді.
Синим туманом укрыта Финляндия,
Под ослепительно белым - Лапландия.
Алым туманится Ингерманландия -
То ли Курляндия то ли Лифляндия.
Было в пространстве и было во времени,
Для древнерусского роду и племени,
Связь не разорвётся если есть она.
Если сердце бьётся и в душе весна.
Если ранним утром видишь мой привет
Там где перламутром светится рассвет.
Если шепчет ночью сказку звёздный свет.
Душу рвёт на клочья память прошлых лет.
Зажги свечу и я приду к тебе.
Мы вспомним, что когда-то вместе были.
Что наши жизни шли в одной судьбе.
О чём теперь молчим, но не забыли.
Свеча напомнит радостные дни,
Вплетённые в сплошной поток печали.
Розірвалася душа на шмати
Як дійшла до мене звістка що ти
Свою голову на груди схилив
Коли кров за рідну землю пролив.
Виглядала тебе сину шодня,
Йшла шукати будь-коли навмання,
Скорботна пам'ять - мак червоний.
Загиблих страх, страждання, кров
І піт ядучий і солоний
Благають нас: - Ніколи знов ...
В диму під гуркіт канонади
Шляхами клятої війни
