Катерина Воронюк
Змінити щось, не вистачає сил,
Та вперто далі будемо мовчати.
Ти йтимеш далі, не спинившись ні на мить,
Продовжуючи погляд дарувати.
І кожний день повторюється знов і знов –
Мовчання - губить час,
І ти втрачаєш усі мрії.
Поки вогонь душі не згас,
Живи, кохай та не втрачай надії.
Так, іноді буває важко,
Лише від того, що в твоїх думках,
В полоні думок і в пориві мрій,
Бажала отримати море надій.
Бажала навчитись не помічати,
Та правди нікому не приховати.
У морі надії топити не варто.
Я вже не плачу - бракує сліз.
Я зовсім інша - це час змінив.
Я стала сильна - я все стерплю.
Я вже втомилась - завершим гру.
Ти вже не той - та я не та.
Запам'ятай!
Ти ніколи не будеш зі мною.
Я ніколи не буду твоя.
Ти сьогодні будеш стіною,
Що ніколи не зрушу я.
Зробивши перший крок –
Я далі йти не буду.
А все, що потім – у твоїх руках,
Лиш тільки не дивись в минуле.
Роби все те – чого душа бажає.
Ти - тиша, що живе в мені.
Ти - небо, що вночі палає.
Ти- подих вітру на світанні.
Ти - всі мої нездійсненні бажання
І серце б’ється в унісон,
І мовчки думаєш про літо,
Що дарувало сотні зорь –
Та тисячі бажань розбитих.
Ти згадуєш про те, що було восени,
Хотіла б повернути час назад.
Тоді почала б цінувати все – що було до.
Все те на, що дивилась крізь долонь.
Все те про, що так важко забувати.
Не вистачає зовсім сил мовчати.
Сьогодні зрада в моді
Зраджуєш ти. Тебе. Усіх.
Ти зраджуєш думкам.
Та власній правоті.
я до тебе прийду
чи у снах
чи у віршах
чи в кавярнях
де кава була несмачна
чи у рідних домівках
Доторкнись подумки,
Чи звуком голосу
Чистим диханням -
Нічим не схвильованим.
Теплим поглядом,
Чи вустами солодкими.
