Марина Жердецька
Как камень в воду,
Удар в меня,
Представь, так больно
Как нет меня
Чего-то жду, Любить надеюсь
Дніпро сірий, величавий
Мов та вена на руці
Розділив на ліво й право
Всіх киян по два кінці
В тобі міць та надповага,
Ты не мудр, так как я,
Не стОит этим утешаться,
Ведь навсегда покорена,
Тебе готова поклоняться..
Ну что, ты рад, мой Господин?
Я просто тінь, мене немає
Я наглядаю за всіма
Пуста, ніщо не відчуваю