Неоніла Гуменюк
Цвіте на вікні,
Всміхаються радо
Пелюстки її
Червоні-червоні
І ніжні такі
До сонця ясного
Та п"янким нектаром всіх нас напува.
Вітер своїх коней вигнав на простори
І летить далеко осінь зустрічать.
А вона красуня в золотій короні,
У багряних шатах вкотре вже прийшла
Та зачарувала дивною красою
Бо воно тобі скоро вернеться.
То ж цієї можливості ти не втрачай
Щось приємне зробити.Здається
Це так просто, так просто допомагать,
Але прагне до цього не кожен.
Може хоч чарівник святий Миколай
Хто скуштує, буде у злагоді жити.
Із віри й надії теж сплету віночок,
Хай полум"яніють квіти щастя в ньому
Та кохання ватра в серденьку палає,
А ще світла радість без кінця і краю.
2018 р.
Чуби кучеряві
Уже стали жовті
Та ще й золотаві.
А там на тім боці
За шляхом широким
Стояли тополі
Солодила медункою губи,
До любові ще кликало теж мене
Тепле літечко, наче до згуби.
Пані Осінь з"явилася в золоті,
Прохолодою вже освіжала
Та лелечим крилом замахала
Доволі теплий, без морозу й снігу,
Ще квітнуть хризантеми під вікном,
Вціліла і троянда біла-біла.
Подекуди зелена є трава,
Притрушена листками золотими
І шурхотить вітрець легенько ними.
Спустився вечір тихо-тихо,
Сріблястий місяць вигляда,
Крізь шибку сіє ніжне світло.
Вечеря на столі смачна,
Уся зібралася родина,
Щоб пом"янути брата й сина.
З дитинства я зачитувалась ним,
Звучало воно в серці малиново,
Багатшою духовно з кожним днем
Ставала я, а згодом сестра-Муза
Приходила до мене і рядки
Лягали на папері.Наче друзі
Холодний вітер із дощем,
Забрали журавлі тепло,
У серці ж залишили щем.
Журавлики ви. журавлі,
Нехай же буде шлях легким
І ви до рідної землі
І стовбури мають широкі-широкі.
Хоча вже дуплаві, всі майже посохли,
Бо кілька віків тут ростуть вони врешті.
Тримаються все ж, зеленіють ще зрідка
І навіть цвітуть та приваблюють бджілок,
Які прилітають сюди дружно влітку
Кожен пише із нас,
В когось дуже виходить цікаво.
І літопис оцей
Перейде до дітей,
Там і внуки візьмуться за справу.
Та в історії слід
