Неоніла Гуменюк
Надворі то сніжок, а то дощить,
Гойдає вітер віти яблуневі,
Співає серце, серце жде весни.
Вона прийде із пролісками й рястом,
Струмками та із щебетом птахів.
Кохати треба, бо життя прекрасне
З білим снігом та міцним морозом,
Тепер можна їхати саньми,
Коників запрягши в них вороних.
І повітрям дихати гірським,
Залюбки катаючись на лижах,
Можна взяти також ковзани
Щиро усміхається тобі
Ясне-ясне, тепле-тепле сонце,
Що високо в небі голубім.
Ніби каже:"Швидше прокидайся,
Бо чекає так багато справ,
Виконати їх ти намагайся."
Запали вогонь кохання,
Знайди папороті квітку,
Даруй щастя всім довіку.
Хай дівчатонька ворожать -
На русалок трішки схожі.
Щоб спіймав віночок милий,
Червоненькі ваші личка
Солоденькі й соковиті,
Ясним сонечком налиті,
Вітамінні ягідки.
Хай смакують залюбки
Ними дітоньки малі
Ми згадуєм про маму,
На серденьку тривога -
Звертаємось до Бога.
І просимо-благаєм
Підтримки та поради,За них ми забуваєм,Коли усе в порядку.
Матуся та Всевишній
Сипле Покрова з дерев
Й у танці кружляє так молодо,
Красою за душу бере.
Літечко. бабине літечко
Тонесеньку пряжу снує
І крізь сріблястеє ситечко
Робити добро та кохати,
Любити, а не воювати,
Народжувати, не вбивати.
Споруджувать, не руйнувати
І друзів з біди виручати
Та ближньому допомагати.
Погуляти вийшла
Вранці у садок.
Одягла обнову:
Сукенку святкову
З білих квіточок.
А іще віночок
Чом ти нахиляєш низько
Кучеряві коси-віти?
Ти скажи мені одразу,
Може хто тебе образив
А чи дощ чи сильний вітер?
-Віти до землі схиляю,
З передзвонами, з передзвонами.
Дала в руки вітерцю величезне віяло.
Щоби він повітря ним охолоджував.
І летіли коники, наче ті лебедики
Швидко-швидко й високо попід небеса.
Кружляли сніжиночки у таночку весело,
Промінчики на волю відпустив.
Вони, мов зайчики стрибали по віконцях,
Запрошували до казкових див.
Сніжиночки. мов зіроньки маленькі
Ковдру мережили матусеньці-землі
Таку легку пухнасту та біленьку,
