![Красенями-лебедями небо забіліло]()
Так летіли поміж хмари, наче їх рідня.
Покружляли над ставочком і на воду сіли,
Витягали довгі шиї граціозно так.
Замахали крилоньками, ніби привітали
Ту місцину їм знайому рідну та близьку.
В чужині вони за нею дуже сумували,
А тепер нарешті вдома на своїм ставку.
